КУБОК ВЧУ. Фінал

КУБОК ВЧУ. Фінал

«Граніт»(Старі Бабани) – «Ніка»(Родниківка) – 1:3(0:2) 24 серпня. Умань. Центральний стадіон. Близько 300 глядачів. Арбітр: Олег Андрощук(Умань). Помічники на лініях: Олексій Давиденко(Кочубіївка), Віталій Атаманенко(Умань).

Ніка: 1.А.Березовський(12.Бондар 89) – 2.Любченко; 3.Вдовиченко(18.Височин 89); 4.Вакулинець(13.Бурлаченко 89); 5.Лозенко – 6.Лісовий(14.Крочак 80); 8.Куций(19.Бещук 85); 10.Вовкотруб(15.Готман 89); 11.Затуливітер – 7.Абрамочкін(17.Карандевич 54); 9.ЛЕБЕДЕВ.

Тренер: Валерій Гордеев.

Граніт: 23.К.Березовський(31.Задорожний 82) – 3.Погорілий; 9.Збриський; 22.Лісогурський(70.Однороженко 82); 69.Мазур(84.Скакодуб 82) – 7.Левченко(16.Симонович 88): 11.Терещенко; 96.БОНДАРЕНКО; 8.Діденко(98.Перепелиця 80) – 4.Оноприієнко(83.Йовенко 80); 91.Пономаренко.

Тренер: Олександр Прокопенко.

Голи: Затуливітер(32), Лебедев(35, 75), Пономаренко(61).

Попереджені: Пономаренко, Абрамочкін, Лісогурський, Височин.

На 90+1 хвилині вилучений з поля Пономаренко(повторне попередження).

Удари: 14(9+5) – 26(7+19). В площину: 4(2+2) – 9(3+6). Кутові: 5(5+0) – 8(2+6). Гольові моменти: 8(4+4) – 12(7+5).

Гравець матчу – ОЛЕГ ВАКУЛИНЕЦЬ.

“Ніка” з Родниківки другий рік поспіль обігрує “Граніт” з Старих Бабанів з ідентичним торішньому рахунком – 3:1. Давненько особисто мені не доводилося працювати на матчах в якості незаангажованого стороннього спостерігача. Але не стану кривити душею, запрошення організаторів фіналу прийняв ще й тому, що додаткова інформація про стан суперників по чемпіонату Уманщини зайвою не буде ніколи. До того ж, подивитися було на що і на кого. Чинний володар кубка з Родниківки вважався фаворитом фінального матчу. І небезпідставно, але кубок – це кубок і статися тут могло все, що завгодно. І немов на підтвердження даної тези під кінець третьої хвилини матчу номінальні господарі повинні були відкривати рахунок. Збриський подав зі штрафного в район 11-метрової позначки, Бондаренко скинув головою трохи в сторону і Мазур з лінії воротарського майданчика сильно пробив повз ближню “дев’ятку”.  Гості відповіли через 3 хвилини не менше небезпечним випадом за участю Любченка, Абрамочкіна та Лебедєва, але останній, випередивши воротаря, не став бити по порожніх воротах і в підсумку підоспілі захисники розрядили ситуацію. Потрібно зауважити, суперники не дуже церемонилися один з одним і за перші 15 хвилин тайму медперсонал чотири рази надавав допомогу гравцям обох команд.

Неозброєним оком було видно граничну уважність суперників при обороні власних воріт. У “Граніту”, незважаючи на 3 пропущених голи, дуже сильно виглядала пара центрбеків-гренадерів Збріський-Погорілий. Ці досвідчені футболісти прекрасно розуміли, що змагатися на відкритому просторі з швидкими Лебедєвим та Абрамочкіним – дуже пробламатично, зіграли компактно, вчасно страхуючи один одного. “Ніка” захищалася позиційно, в чому теж досягла успіху за винятком епізоду на 61-й хвилині. З усього було видно, що матч виграє той, хто заб’є першим. І тим прикріше для господарів, що перший гол пропустили вони взагалі  з нічого. Голкіпер випустив м’яч з рук після простого силового закидання в штрафну від Лісового. Затуливітер був тут, як тут – 0:1.

Про те, наскільки небезпечним є Владислав Лебедєв, знає вся Черкаська і, напевно, половина Вінницької областей.  Це компетенція тренерського штабу, але мені не зрозуміло, хто відповідав за 9-го номера “Ніки” при стандартах на 35 і 75 хвилинах? Ці голи після передач Вовкотруба вирішили долю фіналу. Не хочу лізти не в свою справу, але коли вже організатори вирішили визначати кращого гравця матчу, то обійти увагою Лебедєва, який в день матчу відзначав своє 20-річчя, просто не мали права. Після того, як рахунок став 0:2, Родниківська команда могла забивати і третій гол, але після виходу один в один того ж Лебедєва голкіпер в компанії з поперечиною не дозволили рахунку перетворитися на розгромний.

Другий тайм гості розпочали активніше, могли забивати Абрамочкін і Затуливітер, але забив … Пономаренко. Діденко від лівої бровки вкинув аут на Левченка, Артур якимось незбагненним круговим рухом втік від Вдовиченка і катнув на самотнього форварда. У Дениса була купа часу, щоб прицілитися і пробити повз голкіпера – 1:2. А через 14 хвилин трапився вищезгаданий гол Лебедєва, після якого все впринципі стало ясно. Після фінального свистка пройшла церемонія нагородження з усім, чим треба в таких випадках. “Ніка” – володар Кубка Уманщини-2020.

 

Закрити меню